На початку 2006 року проблема крадіжок мобільних телефонів привернула увагу ЗМІ та МВС України. Журналісти все частіше озвучували фразу "зростання крадіжок мобільних телефонів досягло свого піку", а правоохоронці висували пропозиції щодо виходів з ситуації. Розглядалися методи інших країн. Так, Англія ввела покарання за зміну ІМЕІ коду мобільного телефону, збільшила термін покарання за крадіжку. Загалом у Європі була утворена спільна база даних крадених мобільних телефонів, аби унеможливити активізацію викраденої "труби" в мережі всіх європейських операторів.
Заходів щодо вирішення проблеми вжили і країни на схід від нас. Так, в Росії і Грузії проблема викрадень мобілок отримала серйозний розгляд. У Грузії було введене повне відключення від мережі будь-якого мобільного телефона, чий ІМЕІ фігурує у розшуку. Мобілка після такого відключення перетворюється на шматок пластику та не має цінності.
Однак в Україні резонансна проблема розвитку не мала. Заява тодішнього голови ГУ МВС у Києві Віталія Яреми ліквідувати ринок збуту крадених мобільних телефонів, очевидно, не знайшла підтримки. Про це свідчить погіршення стану справ з крадіжками "мобілок".
Автор статті відчув це на собі. Мені не пощастило стати жертвою викраденням мобільного телефону. Це була втрата не лише матеріальної цінності, а перш за все - важливої інформації. Влада при цьому залишається байдужою до проблеми. Ця інертність та байдужість суттєво підігріває і без того гарячі поривання багатьох злодіїв.
Згідно з даними за 2006 рік, Дніпровський район перебуває на першому місці серед крадіжок мобільних телефонів, за ним йдуть Шевченківський, Солом’янський та Оболонський. Крадії "працюють" найчастіше у вечірні години з 17 до 22, зазвичай обирають маршрути транспорту, найбільш заповнені пасажирами. Згідно даних МВС, середній вік крадіїв "мобільників" складає 16-25 років - це підлітки або молоді чоловіки, часто наркомани.
Отже, пересуваючись о 18-й годині у тролейбусі №30 по Троєщині, я потрапив у класичну історію. Район "славиться" крадіжками мобільних. Час – якраз "робочий" для крадіїв і сам крадій, якого мені вдалося затримати, віком від 23 до 27 років, з характерною зовнішністю людини, що вживала або вживає наркотики.
"Щипач" зайшов у тролейбус останнім, став відразу за мною. Скориставшись тим, що у мене були зайняті руки, злочинець витягнув мобільний з кишені. Відчувши недобре, я перевірив кишеню і з подивом виявив її порожньою. Перебуваючи в стані шоку, вийшов з тролейбусу і пішов за крадієм. Злочинець як виявилося, вийшов з середніх дверей тролейбуса і йшов у напрямку задніх. Cхема злочинців дуже проста і ефективна: переходячи до задніх дверей тролейбусу, злочинець миттєво передав мобільний телефон двом підліткам, що відразу чкурнули в глибину житлового масиву.
Я попросив людей викликати міліцію і обшукав злочинця (він погодився). Мобільного телефону при ньому, зрозуміло, не виявилося. На щастя, поруч зі служби йшов додому міліціонер з РУВС Оболонського району, що бачив підозрілих підлітків, які тікали від тролейбуса і коли хтось сказав, що викликають міліцію, то відразу прибіг на місце. Візуальний вигляд кишенькового злодія відразу дав зрозуміти, що і до чого. Тому міліціонер викликав групу, що привезла в управління по вул.Драйзера мене і затриманого чоловіка.
Тут починається найцікавіше. По-перше, згідно чинного законодавства України засудити кишенькового злодія складно. Навіть якщо злочинця засудять, то покарання буде незначним. Таким чином, єдиний метод педагогіки, який змінює світогляд злочинця - це "проізвол" на місці дії. Такий висновок можна зробити і зі свідчень самих крадіїв. Вони зізнаються, що у випадку, коли дуже сильно перепадає від жертви крадіжки, то доводиться на кілька тижнів закидати "роботу". Тому якщо ви володієте достатньою силою волі і обставини дозволяють - здійсніть незначний самосуд на місці. Адекватність подібних дій зумовлена бездіяльністю міліції.
По-друге - міліція не займається пошуком мобільних телефонів. Статистика знайдених мобільних не афішується. Натомість відомі неодноразові випадки, коли міліція шляхом фальсифікації намагається закрити існуючі справи з приводу викрадень! І що найбільш прикре – знахідка вашого мобільного телефону не є запорукою того, що його повернуть.
Безумовно, мобільні знаходять. Для прикладу, нещодавно мого знайомого приїхав "брати" міліцейський наряд з автоматами. Як виявилося, куплений на ринку "Караваєві дачі" мобільний телефон був крадений. Про те, що мобільні телефони елементарно знаходять запевняв і міліціонер, що прибіг на допомогу, коли я стояв зі злочинцем. Однак, як свідчить практика, знаходять мобільні лише у трьох випадках:
- Мобільний дуже дорогий.
- У потерпілого є особисті зв’язки в міліції.
- Настирливість власника вкраденого телефону перевищує його цінність та байдужість міліції.
Перші два випадки є особистими, тому детального розгляду вартий третій шлях. Безумовно, є багато звичайних порад "Бути обережними", "Не їздити переповненим транспортом" і т.д. Але це не поради, це радше нагадування, які мало допомагають у нашому місті, де стабільно реєструється понад половина крадіжок мобільних телефонів і де "мобільна" злочинність набула масового розмаху та високого рівня організованості.
Отже, можна озвучити декілька практичних порад.
1. Якщо ви упіймали злочинця, але він встиг передати мобільний телефон іншим членам угрупування, то в РУВС стверджуйте, що зловили його за руку, бачили як він краде і передає мобільний телефон спільникам. Закон має слугувати на захист громадян, а не покидьків. Тому перевірте правильність запису з ваших слів, що бачили як крадій брав телефон.
2. Міліція може свідомо тиснути в бік "Може, ти його загубив годину тому". Перевіривши протокол (потерпілий має право ознайомитися з матеріалами справи), я виявив цікаві речі. Однаковим почерком було написано 4 штучні "покази свідків з місця подій". Але люди, які "давали свідчення", за вказаними адресами не проживають. Більше того, група, що приїхала по мене і злочинця одразу поїхала в РУВС, а свідків допитано не було. Тобто, по-перше, міліція сфальсифікувала показання очевидців, а по-друге – міліція не внесла у справу навіть у якості свідка, затриманого мною крадія. Затриманої людини в матеріалах справи взагалі немає, а значить, наявне покривання злодія правоохоронцями.
3. Навіть, якщо ви затримали злочинця, змусили міліціонера записати у ваших показах все так, як ви сказали, обов’язково ознайомтеся зі справою за декілька днів. Відомі випадки написання фальшивої заяви про закриття справи.
4. Міліція може відмовити у відкритті справи. Тоді єдиним виходом буде звернення до прокуратури, яка займається розглядом і переглядом подібних випадків. І бувають успішні задоволення скарг потерпілих.
Отже, згідно до описаної картини, швидше за все викрадений мобільний телефон повернути не вдасться. Така можливість з’явиться лише коли ви проявите упертість і цілеспрямованість. На жаль, міліція найчастіше не протидіє викраденню мобільних. Тому пам’ятайте, що бездіяльність спричинить подальшу ескалацію проблеми і це рано чи пізно знову відіб’ється на вас або ваших друзях.
Євген Карась, спеціально для "Моє Місто"
Взагалі то треба тупо бути уважним і носити мобілку поглибше...
у мене раз поламалася "пазорная труба" - культовий "осел" (Siemens SL45i)... ремонту явно не підлягав... я його поклав у сумку - настпуного ж дня його скомуниздили в метро! Заробив на ньому злодюга від сили 5 грн)))
Втраченим телефоном не дуже переймався, а от сімки з контактами і 50 грн на рахунку було жалько.
а взагалі треба закрити Караваєві дачі - і коли не буде де відкрито продавати крадене, красти будуть менше!
"Шо такоє цимес і шо такоє цурес" © Ребе Маяковський