|
|
Бути чи не бути жіночому дню?
 8 березня - свято, що знаменує прихід весни, проте дехто з київських віпів до цієї дати ставиться більш ніж скептично
Одним не до вподоби його "комуністичне" походження, адже відомо, що його святкування почалося у 1909 році з ініціативи Клари Цеткін, яка разом з Розою Люксембург організувала демонстрацію повій і оголосила 8 березня Днем боротьби за права жінок. Інші вважають, що жінок треба любити і вітати щодня, не вигадуючи для цього спеціальний день. Такої ж думки дотримуються деякі представниці прекрасної половини людства, вважаючи цю дату днем жіночої дискримінації.
Тому кореспондент "Мого Міста" вирішив дізнатися, як відомі кияни ставляться до 8 березня?
 Віталій Козловський: Я категорично заперечую дискусію на тему: чи потрібне таке свято? Святкувати цей день обов’язково! Це зовсім не зайве! Восьме березня – цілеспрямована акція для вшанування жінок. Справжні чоловіки завжди шанують жінок. Але це свято змушує чоловіків взятися за розум, скупити купу квітів і подарунків і вітати жінок. Пригадую своє дитинство. Я завжди у цей день вітав сестру і маму. Діставав зі скарбнички якісь гроші і купував квіти, якісь дрібнички...
Якби це свято відмінили на державному рівні, то, думаю, люди продовжували б його святкувати. Бо так має бути. У нас багато свят, але ігнорувати 8 березня не варто. Є День матері, а є День жінки. Я вже придбав подарунки жінкам зі свого оточення. Ображених точно не буде.
 Ольга Сумська: Нехай ті свята, які були за радянських часів зберігаються. Нових ми не придумали. Хоча от знаю, Віктор Андрійович вже відзначає День соборності, як державне свято замість першого травня. Я думаю, що потрібно залишити нам усі свята які є. Народ український вміє святкувати достойно. І працювати вміє. Хоча молодь треба привчати до якоїсь активності. Восьме березня воно в наших серцях, хоча зараз з ним конкурує День усіх закоханих. Думаю, що наші чоловіки забувши про Клару Цеткін, зроблять його дійсно жіночим. Не забирайте його у нас! Політична складова зараз трохи затьмарена. Домінує позиція жіночності, позиція сильної українки, яка вміє народжувати дітей, бути сильною і успішною.
 Антін Мухарський: Я думаю, що чим більше свят, тим краще. Для мене особисто це свято має два полюси. Перше це те, що початок весни, а ще коли сонячний день... Це свято, привід привітати своїх коханих жінок. А другий момент, не зовсім приємний... Перед кожним Восьмим березня зі мною трапляється такий собі „ступор” – „Що дарувати?!” Це паніка. Для чоловіків це справді складно. Треба не забути нікого, зробити сюрпризи. Я вже вичерпав свою уяву... Можливо подарую квіти. Я люблю вранці поїхати на Нивки, де отакі оберемки квітів продають. Й так і дарувати оберемками і все більше не заморочуюсь, не можу вже.
 Лариса Івшина: Цій дискусії вже багато років. І це характеризує наше суспільство, яке, наче сліпий кінь, ходить по колу. Всі вже забули так чи інакше про тьотю Клаву і тьотю Розу, які були причетні до появи цього свята. Коли у нас буде таке життя, що жінки будуть щодня купатися у морі уваги, у них буде полегшений побут, вони матимуть можливість жити елегантним життям... Тоді такі свята виглядатимуть трохи екзотично і вважатимуться зайвими. А поки жінки мають кінську дозу компліментів, трохи квітів, трохи парфумів. І я думаю, що це не зайве, щоб показати, що таким має бути кожен день у житті.
 Олег Скрипка: Після Радянського союзу це єдина позитивна спадщина, яку треба лишити. Все інше – відкинути. Але я б наповнив це свято якимось традиційним матеріалом. Якщо пошукати, навколо 8 березня можна знайти наші свята. Вони є і їх багато. Це може дати глибину цьому святу і допоможе зробити його не пострадянським, а традиційним. Можна дати йому якусь додаткову назву. Наприклад: Восьме березня – Свято весни-краси, Свято природи-жінки, Лади-краси... Щоб це не було свято Клари Цеткін. Це досить реально зробити. Але має бути не якийсь державний указ. Треба залучити митців, знайти ідеологію, прописати сценарій.
У нашій країні шанування чоловіками жінок – на першому місці. Це є у нашій базі традицій. Якесь лицарське поводження з жінкою. Навіть слово „дружина” від слова „друг”. Тому якщо додати до цього дня культовості – було б чудово.
 Сергій Дяченко: Це чудове свято. Клара Цеткін, як його засновниця, може відпочивати – ми у своєму радянському дитинстві та юності геть не пов’язували цей день з її образом. Це було свято весни та кохання. І поваги до Жінки – до матері, до цибатої однокласниці, яка ось-ось із незугарного підлітка перетвориться на щось таємничо-хвилююче… Це гарний день. Дискримінація жінок? То дурниці. Хіба пробудження лицарства в чоловічих душах – це щось низьке чи ганебне? Навпаки, інерція цього чудового дня надовго відкарбовується у пам’яті, визначає підсвідомість.
Ніколи не забуду, як до Восьмого березня, на уроках праці вирізав власноруч зірку з дерева, мережив її кольоровими нитками – а в центрі була фотографія мами. Давно вона вже не з нами, а ця зірочка сяє у пам’яті, разом із її молодим обличчям… Посіріло свято. Та й життя сумнить. А я не хочу миритися з цим. Обов’язково вигадаю щось незвичайне для моєї дружини та доньки. І буде на небі восьмиколірна веселка.
 Лілія Підкопаєва: У мене це передусім спогади з дитинства. Коли нам казали, що це Міжнародний жіночий день. І цього дня має бути свято для жінок, що чоловіки мають виконувати домашню роботу, а жінки – приділяти увагу собі. Але, знаєте, поїздивши світом, я побачила, що там є чудове свято – День матері. Якщо ж говорити про Міжнародний жіночий день, то крім країн колишнього СРСР його більше ніде не святкують... Навіть у Німеччині, з якої це свято родом, його не відзначають. У всій Європі святкують День матері і День батька. Тому, якщо ми намагаємося формувати наше нове мислення, погляди у майбутнє, треба святкувати усе ж ці свята. А 8 березня, гадаю, поступово буде стиратися.
 Сашко Положинський: Я не розумію цього “свята” і не сприймаю. І справа навіть не в тому, що воно дісталося нам у спадок від радянської імперії та має досить таки непевну історію виникнення. Як на мене, то це, скоріш за все, було однією зі своєрідних ідеологічних димових завіс, призначених для переформатування свідомості людей у потрібному напрямку. Це свято використання – використання жінок в боротьбі за більшовицькі інтереси.
Це вже потім його поступово перетворили на день замазування всіх образ, несправедливості, неуважності, жорстокості – всього того, що жінка отримує від чоловіка в усі інші дні. Якщо чоловік хоче зробити жінці свято – хай робить це щодня, або, принаймні, так часто, як вдається. Але, звичайно, чоловікам простіше зробити це тільки раз на рік – приділити трохи більше уваги, зробити гарний подарунок, посуд помити, квіти подарувати. До цього активно підключаються засоби масової інформації та бізнес. Бізнес на честь свята має гарну можливість стимулювати продажі, газети й журнали мають тему для написання, радіо і телебачення мають про що поговорити...
Так що 8-го березня я нікого ні з чим не вітатиму. А свою маму, сестру, своїх подруг та приятельок я вітатиму в другу неділю травня з Днем Матері. Бо це дійсно Свято – бо воно святе...
 Світлана Лобода: 8 березня – доволі неоднозначне свято, і як сприймати його – справа кожного з нас. Попри увесь скепсис, гадаю, кожній жінці було б неприємно не отримати вітань цього дня. Це традиція… Один мій знайомий якось заявив, що принципово не подає жінці пальто і не відчиняє перед нею двері, бо вважає це пережитком… Але ж це дурниці! Такі перегини ні до чого. Так само й 8 березня, якщо вже свято існує, то слід витягнути з нього максимум позитивних емоцій. І привітати усіх жінок з приходом весни!
 Віталій та Дмитро Капранови: Восьме березня особисто ми святом не вважаємо і зовсім не тому, що не поважаємо жінок. Готові дарувати їм подарунки та квіти у якийсь інший день. Традиція святкування восьмого березня в Україні нагадує святкування Маланки, яким воно було по селах; у цей день чоловіки залишалися вдома з дітьми та худобою, а жінки йшли гуляти.
Давайте перенесемо жіноче свято назад на 13 січня і таким чином віддаватимемо повагу не тільки жінкам, але й традиціям. Політична складова свята 8 березня перетворилася на соціальну; в цей день вже не згадують про Розу Люксембург, а говорять про права жінок. Особисто нам говорити про права жінок не цікаво, так само, як і про Розу. Привід виявити повагу до жінок можна знайти і інший. Хоча ми дисципліновано у цей день носимо знайомим жінкам букети, бо ображати жінок неповагою небезпечно. Відзначення восьмого березня безумовно не дискримінує ані жінок, ані чоловіків. Воно підносить торгівців квітами. Ото і все.
 Росава: Свято як свято. особливо не фанатію, але й не кричу як деякі, аби вирізнятись оригінальністю "типу свято відстійне і святкувати його не варто". Як на мене, то це ще один день аби зробити жінці приємність. Взагалі, мені здається, ми втрачаємо відчуття свята в цілому. Корпоративна культура захоплює душі.
Тому акценти треба змінити не на те, чи сприймаємо і відзначаємо свято, а як ми це робимо, які традиції плекаємо, родинні, народні, державні чи корпоративні. Що вкладаємо в зміст цих свят? 8 березня – звичайний день, який ніколи за силою та важливістю для мене не перевершить Великдень чи Купала. Але в цей день я не відмовлюсь від гілочки мімози чи тюльпанів і сніданку з запашною кавою.
Куди піти на 8 березня читайте статтю "Святкуємо 8 березня: афіша подій на вихідні".
www.moemisto.com.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter
|
|
|
27.08.09
04.02.08
