27 березня світ відзначає Міжнародний день театру. З цієї нагоди "Моє Місто" вирішило зробити коротку прогулянку сценами столиці
Погляд в минуле
Якщо вважати, що театр – це перш за все актори, то уже в ХІ столітті киян розважали вистави скоморохів. Їх зображено на давньоруських фресках Софійського собору.
А перший стаціонарний театр у Києві з'явився на початку ХІХ століття, у 1804 році. Будівля була дерев’яною і знаходилася на Кінній площі, яку пізніше перейменували на Театральну. Зараз це Європейська площа, а на місці театру знаходиться Український дім. Своєї трупи у першого київського театру не було, сцену орендували гастролери.
У 1834 році неподалік від царського палацу для киян був побудований Літній театр. Цікаво, що зараз поруч з Маріїнським палацом також знаходиться відкрита сцена, на якій проходять вистави та музичні вечори.
У 1850 році було зведено новий театр на розі нинішніх вулиць Володимирської і Богдана Хмельницького. В сій час у ньому виступали Айра Олрідж, Сара Бернар, Марія Єрмолова та інші зірки того часу. В 1896 році театр згорів, а вже за 5 років на його місці виріс новий, відомий зараз як Національна опера ім. Тараса Шевченка.
Перший український театр знаходився у Троїцькому народному домі (зараз – Театр оперети). У ньому з 1907 році у складі трупи Садовського грали Марія Заньковецька, Софія Тобілевич та інші українські актори.
Найстарші київські театри
Найдовшою історією серед діючих храмів Мельпомени може похвалитися Театр імені Івана Франка. Його будівля, відома колись як "театр Соловцова", відкрила для глядачів свої двері у 1898 році.
У часи радянської влади цей театр стає головною сценою Києва. У 1926 році з Харкова до Києва переводять Театр імені Івана Франка під керівництвом Гната Юри (а до Харкова вирушив театр Леся Курбаса "Березіль")та за участі таких зірок української драми, як А. Бучма, Й.Гірняк, Ф.Барвінська. Цього року будівлі Національного (з 1940 року – академічного) театру імені Франка виповнюється 110 років. Сьогдні тут грають Богдан Ступка і Степан Олексенко, Юлія Ткаченко і Станіслав Станкевич, Анатолій Хостікоєв і Наталя Сумська, Богдан Бенюк і Лариса Кадрова та багато інших талантів ураїнського театру.
Невід’ємною складовою Києва як багатокультурного міста є Театр російської драми імені Лесі Українки. Він ровесник "франківців", оскільки офіційна біографія театру починається тим-таки 1926 роком. Цікаво, що приміщення театру з 1891 року слугувало як сцена трупі Миколи Соловцова, що пізніше переїхала у будівлю на площі Франка.
Національна опера України могла б мати куди меншу історію, якби не університет ім.Т.Шевченка. У другій половині ХІХ століття епізодичний показ оперних вистав, які знаходили все більше і більше прихильників, не задовольняв інтелектуально-естетичних потреб великого міста, особливо після того, як у 1834 р. тут відкрили Університет св. Володимира, викладачі котрого і порушили питання про відкриття у місті оперного театру. Але у Петербурзі до прохань із провінції поставилися більш ніж прохолодно, вважаючи, що оперно-балетне мистецтво - прерогатива виключно імператорських театрів, які діяли тоді у Петербурзі та Москві.
Остаточним поштовхом до заснування у Києві постійної музичної трупи став грандіозний успіх двох сезонів італійської опери (1866 - 1867), яка, власне, й започаткувала постійний і систематичний показ музичних вистав у місті над Дніпром.
20-ті роки подарували столиці ще один театр – Ляльковий, найстарший в Україні. Його нова будівля стала справжньою окрасою центру Києва.
Театри-оригінали
Київ багатий на своєрідні і неповторні камерні театри. Їх молоді колективи відкриті до новаторських пошуків у різних сферах сценічного мистецтва.
Театр імпровізації "Чорний квадрат" заслужено користується славою найбільш демократичного і молодіжного театру. На його сцені герої переймаються актуальними сьогоденними проблемами, живуть сучасним життям, говорять звичайною мовою. "Фішка" театру – імпровізації. Головний режисер – Анатолій Неєлов.
Центр сучасного мистецтва "Дах" – "наймодерніший" театр столиці. На його камерній сцені знаходять відображення найсміливіші експерименти, нові пере прочитання класики, нове звучання забутих творів. Творчу енергію театрали черпають з української музичної традиції, не випадково, "Дах" досить часто співрпацює з відомим етно-гуртом "Даха-Браха".
Творчий напрямок ДАХу формувався завдяки керівникові Владиславу Троїцькому та одному з найстаріших і найвідоміших українських режисерів Володимиру Оглобліну.
Театр пластичної драми на Печерську - єдиний професійний театр цього жанру в Україні. Творець Театру і його художній керівник, режисер-постановник, сценограф – Віра Мішньова. Художня ідея - передати невербальными засобами, мовою пластики, руху та електронної музики емоційне та духовне життя людини.
Театр містичної драми "Дивний замок" присвятив свої творчі пошуки таємницям та химерам. Вони іноді страшні, а часом – кумедні. Колектив театру та його незмінний художній керівник Олена Іванченко намагаються заново прочитати відомі твори і поставити ті, які досі не були на сцені. Театр грає багато дитячих п’єс, бо саме діти найбільше люблять різні таємниці.
Хочеться додати, що загалом у Києві діє близько 40 театрів, в репертуарі яких кожен глядач зможе знайти п’єсу на свій смак. На фоні тотального змістового зубожіння кінематографу театр – це шанс відчути справжнє мистецтво.
Радимо не відкладати театральний візит "у довгий ящик" і почати уже в суботу. До вашої уваги вибрані вистави на вихідні:
ПОВНА ТЕАТРАЛЬНА АФІША КИЄВА .
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter
15.02.08
21.12.07
